Хортиця


Хортиця
Карта острова
Географія
47°49′00″ пн. ш. 35°05′00″ сх. д..
Місце знаходженняЗапоріжжя
Площа23,59 км²
Країна
Україна
Адм. одиницяЗапорізька область

Хортиця у Вікісховищі
Хортиця (Україна)
Хортиця
Хортиця
Природа

Назва
У Воскресенському літопису під 1223 роком острів названий Варязьким островомЕріх Лясота,Боплан писали про Хортицю та Хіртицю, польський хроніст Мартин Більський писав про Хорчика. Василь Зуєв й князь Мишецький називали острів Хортиц. В атласі Дніпра 1786 року адмірала Пущина іменується Хитрицький, в Рігельмана — Хордецький острів.
У руських літописах острів називається Хортичем, Кортицьким, Городецьким, Ортинським, Інтрським островом. Вперше назва Хортичий острівзгадана у зв'язку з походом князя Святослава Ізяславича проти половців 1103 року.Вперше назва острова трапляється у праці імператораКостянтина Багрянородного «Про управління імперією». В різних списках цієї праці Хортиця носить назву острів Святого Григорія та острів Святого Георгія. Щодо Григорія, то вважають, що це був вірменський просвітник Св. Григор.
Поселення знайдено у північно-східній частині острова, де до 1970 рр. існувало давнє козацьке село Середній Стіг, яке дало назву Середньостогівській культурі енеоліту 4 тис. до Р. Х. Від цих поселень залишилися численні поховання, городища й культові споруди, велика кількість крем'яних, кам'яних, кістяних та рогових знарядь праці на острові Байди, в урочищах Вирва, Дурна Скеля, Соловка Гай та в північній частині Хортиці. Численні знахідки цього часу було піднято зі днаСтарого Дніпра.

  • поселення племен ямної культури 3—2 тис. до Р. Х. (північно-східна частина острова);
  • поселення племен катакомбної культури, перша половина 2 тис. до Р. Х. (східний схил балки Совутиної);
  • поселення племен культури багатовалікової кераміки 16—15 ст. до Р. Х. (північно-східна частина острова);
  • поселення племен зрубної культури 15—14 ст. до Р. Х. (південний схил балки Молодняга).



Залізна доба
Русь — бродники
На острові багато назв пов'язаних з перебуванням запорожців: урочище Сагайдачного, Січові ворота, Козача могила, Совутина скеля та інші.Запорозькі козаки
У 15961648 рр. з короткими перервами на Хортиці перебувала залога реєстрових козаків; звідти починали повстанські походи Тарас Федорович — Трясило (1630), Іван Сулима (1635). Богдан Хмельницький 1648 розгромив на Хортиці польську залогу.У 15 сторіччі Хортиця стала центром формування протидії Польщі з боку козаків. Козаки будували тут, як і на інших островах, «засіки». Саме на Малій Хортиці (можливо за 10 км на північ від Хортиці, або на острові Байди) у 1550-х pp. князь Дмитро Вишневецький-Байда збудував фортецю, що планувалася польським урядом для контролю над рухом козаків через Дніпро і на Хортиці. У січні 1557 рр. турецько-татарські війська напали на фортецю і згодом зруйнували. На острові Байда були виявлені залишки дерев'яних укріплень, оборонні, господарські споруди та житлові приміщения 16 сторіччя.
За царату — німецька колонія


Сучасність

На острові є заселені селища. На території острова — велика кількість означених пам'яток історії й археології. Десятки будинків відпочинку, санаторіїв, туристичних баз. Піщані пляжі. Смерекові й листяні ліси. Унікальні плавні на півдні.Острів інтегрований в структуру міста Запоріжжя. Через острів проходить залізниця зі станцією «Запорізька Січ» в серединій частині острова. Три існуючі автомобільні мости дають можливість людям перетинати Дніпро й користуватися багатствами острова.
Хо́ртиця — найбільший острів на Дніпрі, розташований у районі міста Запоріжжя, нижчеДніпрогесу. Унікальний природний та історичний комплекс. Хортиця є одним із Семи чудес України.
На північній стороні острова був останній дніпровський поріг. Хортиця витягнута із північого-заходу на південний-схід, має довжину 12,5 км, ширину в середньому 2,5 км і площу приблизно 3000 га. Острів до останнього часу зберігав ліси в прибережних балках, а в післявоєнні часи був заліснений лісовим господарством в північній частині, де ґрунти є піщаними. В південній частині зберігається степ з багатьма реліктовими видами рослин, які збереглися тільки на острові, але в давнину зростали на всій території півдня України. На крайньому півдні острова існують плавні.
З геологічного погляду, Хортиця являє собою частину Українського кристалічного щита. Долина Дніпра в районі Хортиці є єдиною збереженою ділянкою порожистої частини ріки. До будівництваДніпрогесу русло Дніпра перетинало дев'ять порогів. Безпосередньо біля о. Хортиці не було порогів, але збережені скельні острови й скельні структури в північній частині острова мають характерні для порогів особливості. Хортиця й прилеглі до неї острови оголошені геологічним заказником «Дніпровські Пороги».
Геологічною основою острова служать докембрійські породи віком близько 2,5 мрд. років, у першу чергу — граніти, покриті шаром більш молодих осадових порід. У північній частині Хортиці над берегом піднімаються скелі заввишки 40—50 м, що спадають до півдня.

Флора Хортиці нараховує понад 1000 видів вищих рослин, з яких 15% є ендеміками. На острові стикаються різноманітні природні зони: різнотравно-ковилові степи, дубові й хвойні ліси, заплавні луки. Завдяки особливим мікрокліматичним умовам, утвореним могутньою рікою, рослинні угруповання істотно відрізняються від материкових.

Існує дуже багато версій походження назви острова, втім більшість дослідників виводять назву від тюрксько-половецького «орт», «орта», що означає «середній» (посеред Дніпра). Серед низки версій, назву виводять від «хорт» — «пес», від давньослов'янського бога Хорса.

Дмитро Донцов наводить легенду, де йдеться про те, що «Хортицею той острів прозивався по причині, що там колись у давнину стародавня була хвортеця». Ця легенда не є переконливо з наукової точки зору.
Завдяки стратегічному розташуванню Хортиця мала багате історичне минуле. Хортиця відіграла чималу роль у боротьбі козаків проти татар і поляків.
1965 року острів став державним історико-культурним заповідником, в якому передбачено створити музейний комплекс, присвячений історії запорозького козацтва. Археологічні й історичні знахідки здебільшого зберігаються в Запорізькому історичному музеї, що в північній кінцівці острова.
Людина з'явилася на острові ще в епоху палеоліту та мезоліту.
Перші археологічні знахідки відносять до доби мезоліту (10—6 тисячоліття до Р. Х.) у північній та східній частинах Хортиці. Пам'яткидніпро-донецької культури доби неоліту (5—3 тис. до Р. Х.) — у селі Середній Стіг і урочищі Вирва.


Перші істотні досліджені поселення належать до епохи бронзи (III–II тис. до Р. Х.). Пам'ятки бронзи відомі по всій території Хортиці:
На острові Байда була виявлена потужна фортеця з кількома рядами стін та ровів, що була столичним замком усього Нижнього Подніпров'я. Тут було знайдено святилища, де, можливо, проводили астрономічні спостереження.
Городище «Совутина Скеля» є пам'яткою скіфського часу 7—3 ст. до н.э., де досліджено оборонні (до 6 м), житлові та господарські будівлі. Численні ґрунтові і курганні могильники (6 курганних груп).
Сармати з 2 ст. до Р. Х. до 3 ст. залишили окремі поховання і монети. В 1925 році була знайдена тетрадрахма царя Єфтидема Бактрійського 2—1 ст. до Р. Х. (в річці біля Хортиці) і римський динарій імператора Адріана.

Могильник черняхівської культури (2 ст.) на території сучасної СШ № 43, поселення на острові Байда та на річці Середня Хортиця.
В 9 сторіччі на півдні острова виникло неукріплене містечко бродників, назване А. Сокульським «Протолче». Воно було слов'янське. Поселення лежало біля стародавньої переправи через Дніпро — Протолчий брід. Поселення існувало у 10—14 сторіччях. Про торгівельну активність населення можуть свідчити виявлені тут арабські й інші монети.
Костянтин VII Багрянородний згадує в середині 10 ст. Хортицю у творі «De administrando imperio» як острів св. Григорія.
За легендою, 972 року біля Дніпрових порогів загинув у боротьбі з печенігами князь Святослав Ігоревич, повертаючись із походу наКонстантинополь. Цікаво, що в цих місцях на дні Дніпра знаходили старовинну зброю, яка втратилася в часи Другої світової війни. А у 2011 р. знайшли коштовний меч, який зразу нарекли "мечем Святослава"
В 1928 році під час будівництва Дніпрогесу поблизу Хортиці на дні Дніпра було виявлено чотири мечі й один клинок без рукояті. За написами, клинки є франкського походження, за орнаментацією рукоятей — вироблені на берегах Балтики в другій половині 10 — початку 11 ст. (ще один подібний меч 10 сторіччя був знайдений у протоці гирла Дніпра).
У подальшому острів постійно використовувався як українська база проти половців і монголо-татар. 1103 руські кн язі на чолі зСвятополком Ізяславичем зійшлися на Хортиці перед походом на половців (Іпатський літопис).

Також 1224 року руські князі зустрілися на нараду на Хортиці перед битвою з татарами.

У 1660—1670-х pp. Хортиця була військовою базою Івана Сірка.
В балках Молодняга і Липова відкриті зимовники запорозьких козаків 18 сторіччя, де знайдені цвяхи, кераміка, ножі та інше.
Багато пам'яток з російсько-турецької війни 1735–1739 років, в якій брали участь запорожці.
У 1736 році на Хортиці була заснована Запорозька верф, і для її захисту побудовані фортеця та ретраншемент. Декілька десятків чайок верфи затонуло біля острова.
До зруйнування Січі (1775) Хортиця належала до володінь Запорізької Січі. Під час російсько-турецької війни 17351739 рр. на Хортиці збудовано укріплення, залишки яких збереглися.

На східному березі острову існувала німецька колонія Острів Хортиця, що входила до Хортицької волості Катеринославського повіту. У 1886 року тут було 452 мешканця, 23 двори, школа.

2007 року на Хортиці було розбудовано комплекс «Запорозька січ». Частина будівель була створена як декорація до багатосерійного фільму «Тарас Бульба» режисера В. Бортко. На території комплексу відтворено козацькі курені, гострокіл та оборонну вежу. Збудовано невелику триверху дерев'яну церкву, присвячену Покрові Богородиці. Комплекс відкрито для відвідувачів, передбачене екскурсійне обслуговування.

Комментариев нет:

Отправить комментарий